Доброго ранку

— Всьо хрєнова, дєнєх нєт... — зітхає один.

— Вова, — пояснює другий, — бєднасть твая тєбє нє парок, ета всьо страна...

— Валіть атсюда нада, валіть туда, дє нармаха жить можна, — зітхає Вова.

— Ну і куда ми атсюда свалім? — знизує плечима другий.

— Ну, нє знаю, — каже Вова, — в Галандію напрімєр.

— В Галандіі ми б нє смаглі жить нармальна, — не погоджується другий.

— Чьо ета? — не розуміє Вова.

— Ну, в Галандіі, ми би лєталі всьо врємя...

Ти прокидаєшся відразу з головним болем... 8:59, в квартирі над тобою хуячить перфоратор, так, що дрижить твій роздовбаний диван. Коли він на кілька секунд замовкає, ти чуєш як у підвалі грюкає трубами сантехнік, голосно співаючи «чангачанга весєла живьооооот...» і тут навіть сказати нічого, окрім: доброго, блядь, ранку, моя кохана Україна...

© не знаю звідки, знайшов в старому зошиті...