— Всьо хрєнова, дєнєх нєт... — зітхає один.
— Вова, — пояснює другий, — бєднасть твая тєбє нє парок, ета всьо страна...
— Валіть атсюда нада, валіть туда, дє нармаха жить можна, — зітхає Вова.
— Ну і куда ми атсюда свалім? — знизує плечима другий.
— Ну, нє знаю, — каже Вова, — в Галандію напрімєр.
— В Галандіі ми б нє смаглі жить нармальна, — не погоджується другий.
— Чьо ета? — не розуміє Вова.
— Ну, в Галандіі, ми би лєталі всьо врємя...